Аналіз практики розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення та деякі злочини, передбачені розділом ХVII Кримінального кодексу України "Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг"

  А Н А Л І З

 практики розгляду у 2013 році Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогусправ про адміністративні корупційні правопорушення та деякі злочини, передбачені розділом ХVII Кримінального кодексу України "Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг"

          1. Злочини у сфери службової та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг – це суспільно небезпечні та протиправні діяння, які посягають на встановлений порядок реалізації службовими особами своїх повноважень (управлінських функцій) в межах наданих їм прав та покладених на них обов’язків, якими заподіюється шкода правам, свободам, чи охоронюваним (законним) інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, а також авторитету органів влади, об’єднань громадян, суб’єктів господарювання, інших юридичних осіб, від імені та (або) в інтересах яких діють службові особи.

  З 1 липня 2011 р. набрали законної сили Закони України «Про засади запобігання та протидії корупції» № 3206-VI та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» № 3207-VI, прийняті Верховною Радою України 7 квітня 2011 року.  Цими законами суттєво змінюється система відповідальності, в тому числі і кримінальної, за корупційні правопорушення. Зокрема, основними нововведеннями є загальна зміна системи злочинів у сфері службової та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, їх криміналізація. У зв’язку з цим, було змінено назву розділу XVII Особливої частини КК України, який отримав назву «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг» та розширено перелік злочинів віднесених законодавцем до цього розділу.

  Відповідно до ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 01.07.2011р.,  корупційним правопорушенням є умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність. Термін "корупція" визначений законодавцем в даному Законі як використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей.

  Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст.368 КК України), одержання службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі або передача нею такої вигоди близьким родичам за відсутності ознак, зазначених у статті 368 цього Кодексу (ст.368-2 КК України), підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст.368-3 КК України),  підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст.368-4 КК України), зловживання впливом (ст.369-2 КК України),  провокація підкупу (ст.370 КК України)  є злочинами у сфері службової діяльності. Згідно з чинним законодавством відповідальність за дані злочини можуть нести тільки службові особи, які відповідно до ст.4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» є суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення. Для притягнення особи до кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення необхідно провести повне і всебічне дослідження обставин вчинення злочину, встановити всі ознаки складу злочину, з’ясувати службове становище, місце роботи, коло повноважень особи, обвинуваченої у вчинені такого злочину, її поведінку до вчинення злочину, мотиви, мету і характер вчинених дій, їх зв’язок зі службовим становищем та наслідки, що настали в результаті таких дій. Зібрані докази мають бути ретельно перевірені під час судового розгляду, що є запорукою призначення покарання відповідно до вчиненого.

  Протягом 2013 року в провадженні Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу перебувала 1 кримінальна справа про злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг. Справа №1/213/7/13 за обвинуваченням  ОСОБА_1 за ст.ст.368-3 ч.3, 366 ч.1 КК України надійшла до суду з обвинувальним висновком 30.09.2011 року та  08.02.2013 року розглянута судом в порядку Кримінально-процесуального кодексу України (1960 року) з винесенням вироку по справі. Слід зазначити, що постановою суду від 22.12.2011 року по даній справі була винесена постанова про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1  з передачею її на поруки для перевиховання  трудовому колективу членів правління об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, головою правління якого на підставі Протоколу загальних зборів співвласників була вибрана ОСОБА_1 Провадження по кримінальній справі за звинуваченням останньої за ст.ст.368-3 ч.3, 366 ч.1 КК України було закрито. Дана постанова була оскаржена прокурором в апеляційному порядку та ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.02.2012 року постанова суду від 22.12.2011 року, на підставі якої кримінальна справа відносно ОСОБА_1 провадженням закрита у зв’язку з передачею її на поруки колективу членів правління об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, скасована з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

  ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачувалась у скоєнні злочинів, передбачених ст.368-3 ч.3 КК України за ознаками отримання службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно правової форми неправомірної вигоди за вчинення дії з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто передає таку вигоду та ст.366 ч.1 КК України за ознаками службового підроблення, тобто внесення службовою особою в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, а також видача завідомо неправдивих документів. Так, ОСОБА_1 згідно протоколу загальних зборів власників житлових і нежитлових приміщень будинку* по вулиці*  в м. Кривому Розі була обрана головою Правління Об'єднання Співвласників Багатоквартирного Будинку /далі ОСББ /.  03 березня 2011 року за № * була проведена державна реєстрація юридичної особи ОСББ* . Згідно п.4.7  Статуту  ОСББ , затвердженого установчими зборами об'єднання  від 05.02.2011 року,  ОСОБА_1,  як службова особа юридичної особи приватного права, була наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, діяти без довіреності від імені об'єднання, укладати договори та розпоряджатися майном об'єднання.  05 вересня 2011 року в період з 17 год. 10 хвил. до 17 год. 30 хвил. біля будинку* по вулиці* в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу  ОСОБА_1, як службова особа юридичної особи приватного права ОСББ , зустрілась з гр. С. та видала, складений нею  у той же день офіційний документ, довідку з місця проживання, в яку власноруч занесла заздалегідь неправдиві відомості – про ніби-то проживання гр.С. в квартирі* будинку* по вулиці* без реєстрації, за що отримала неправомірну вигоду – грошові кошти  в сумі 2000 грн.  В той же день, 05 вересня 2011 року  в ході огляду, проведеного  співробітниками Інгулецького РВ КМУ  грошові кошти, отримані  ОСОБА_1 від гр. С., були виявлені та вилучені. Крім цього, 05 вересня 2011 року в період з 17.00 год. до 17 год. 30 хвил. ОСОБА_1, як службова особа юридичної особи приватного права ОСББ , у дворі  будинку* по вулиці* в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу достовірно знаючи всіх зареєстрованих та проживаючих без реєстрації громадян вказаного будинку, власноручно склала довідку з місця проживання, в яку  внесла завідомо неправдиві відомості про проживання без реєстрації С. у кв.* буд.* по вул.* у м. Кривому Розі, потім, з метою надання довідці вигляду офіційного документу,  завірила  її своїм підписом від імені паспортисту ОСББ    та печаткою даного Об'єднання, після чого видала гр.С. завідомо неправдивий документ для подальшого використання. Оцінивши  у сукупності зібрані у справі докази, суд при винесенні вироку вважав, що вина ОСОБА_1 в скоєнні злочинів, передбачених ст. 368-3 ч.3 , ст. 366 ч.1 КК України доведена в судовому засіданні повністю, а її  дії правильно  кваліфіковані за цими статтями КК України. Призначаючи покарання підсудній ОСОБА_1, суд врахував ступінь тяжкості скоєних нею злочинів, особу підсудної, обставини, які пом’якшують чи обтяжують її покарання. Обставин, які обтяжують покарання підсудної, судом  не встановлено. К обставинам, які  пом’якшують покарання підсудної, суд відносить те, що вона щиро кається у скоєному, активно сприяла розкриттю злочину, заподіяну шкоду усунуто. Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України, в якості обставини, яка пом’якшує покарання підсудної, суд також враховує, що вона має двох неповнолітніх дітей, 2000 та 2003 року народження. Враховуючи обставини, які пом’якшують покарання підсудної, обставини скоєння нею злочину, який не є тяжким, те, що пройшов тривалий час з моменту його скоєння, а також враховуючи особу підсудної, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, працює, має сім’ю, двох неповнолітніх дітей, характеризується  виключно позитивно, що на думку суду суттєво знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину,  суд вважав, що при призначенні  покарання підсудній до неї можливо застосувати ст.69 КК України, та призначити їй покарання у розмірі  нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст.368-3ч.3 КК України, та без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади, передбаченого санкціями ст.ст. 368-3 ч.3, 366ч.1 КК України. Призначене із застосуванням ст. 69 КК України  покарання підсудній у вигляді штрафу без застосування додаткового покарання, суд вважав  достатнім для її покарання та виправлення, а також справедливим, виходячи з обставин скоєння злочину та особи підсудної.  Вироком суду від 08.02.2013 року ОСОБА_1 визнана винною у скоєнні злочинів передбачених ст.ст. 368-3 ч.3, 366 ч.1 КК України, та призначено покарання:

         - за ст.368-3 ч.3 КК України з застосуванням ст.69 КК України, у вигляді штрафу на користь держави в сумі 2000 гривень, без позбавлення права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських  обов’язків;

         - за ст. 366 ч.1 КК України з застосуванням ст.69 КК України,  у  вигляді штрафу на користь держави в сумі 1500 гривень, без позбавлення права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських  обов’язків. На підставі ст. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів ОСОБА_1  остаточно визначено покарання у вигляді штрафу на користь держави в сумі 2000 /двох тисяч/ гривень, без позбавлення права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських  обов’язків.

         Вирок суду від 08.02.2013 року відносно ОСОБА_1 не оскаржений, набрав законної сили.

  Кримінальні справи та кримінальні провадження  за ст.ст.368, 368-2, 368-4, 369, 369-2, 370 КК України в 2013 році до суду не надходили та в провадженні не перебували.

          3. Законом України від 7 квітня 2011 р. № 3207-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення», до деяких законодавчих актів внесено зміни, а саме до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема доповнено Главою 13-А «Адміністративні корупційні правопорушення».

         Адміністративні корупційні правопорушення умовно можна розподілити на такі три групи:

 1) порушення спеціальних обмежень спрямованих на запобігання та протидію корупції;

 2) порушення вимог фінансового контролю;

 3) невжиття заходів щодо запобігання та протидію корупції.

         До першої групи порушень можна віднести такі діяння:

- порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами влади і одержання подарунку (пожертви) (ст.ст. 172-4, 172-5 КУпАП).

До другої групи порушень належать порушення вимог фінансового контролю, відповідальність за які встановлена ст. 172-6 КУпАП.

Третя група правопорушень включає невжиття заходів щодо протидії та запобіганні корупції, відповідальність за вказані діяння встановлена ст. 172-9 КУпАП.

  Характеризуючи першу групу адміністративних правопорушень, що містять ознаки корупції, слід зазначити, що вони конкретизують положення Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», які встановлюють для суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення спеціальні обмеження.

  Ст. 7 Закону передбачено обмеження, щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, а саме: особам, зазначеним у пункті 1 частини першої ст. 4 Закону, забороняється: займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє інтереси держави  в раді товариства (спостережній раді), ревізійний комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

  Ст. 12 Закону України « Про засади запобігання і протидії корупції» зазначено коло осіб, які притягуються за порушення фінансового контролю та які саме порушення. Так, неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, передбаченої Законом України « Про засади запобігання і протидії корупції» тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.172-6 КУпАП. А у випадку неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку – нерезидента суб’єктом правопорушення - у відповідності до вимог ч.2 ст.172-6 КУпАП. Відповідальність у відповідності до вимог ст. 172-7 КУпАП настає у випадку коли суб’єктом правопорушення безпосередньо не було повідомлено керівника про наявність конфлікту інтересів. Під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

  Особи, зазначені у п. 1 та пп. «а», «б» п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону, зобов’язані: 1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів; 2) повідомляти невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

  Незаконне розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових повноважень тягне за собою відповідальність, передбачену ст.172-8 КУпАП.

  Посадові і службові особи органів публічної влади у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про його вчинення зобов’язані вжити заходів щодо запобігання такого правопорушення так терміново письмово попередити про це спеціально уповноважений орган у сфері протидії корупції. Відповідальність за порушення цього положення передбачена ст. 172-9 КУпАП.

  Під час складання протоколу порушникові роз’яснюються його права і обов’язки (ст. 268 КУпАП), про що робиться відмітка у протоколі. Протокол про адміністративне правопорушення є головним документом на всіх стадіях провадження, який не тільки закріплює факт правопорушення та є підставою для його розгляду, але й містить всю негативну інформацію про проступок.

  Протокол про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ст. 254 КУпАП). Протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення корупційного правопорушення.

  Особа, яка склала протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, одночасно з надісланням його до суду надсилає прокурору, органу державної влади, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, де працює особа, яка притягається до відповідальності, повідомлення про складення протоколу із зазначенням характеру вчиненого правопорушення та норми закону, яку порушено.

  При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-2 — 172-9 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).

  При провадженні у справах про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбачені статтями 172-2 — 172-9 КупАП, участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою (ч.2 ст. 250 КУпАП).

  У відповідності до ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. При цьому строк розгляду адміністративних справ про адміністративні корупційні правопорушення зупиняється судом у разі, якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

  На протязі 2013 року Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу розглянуто 2 справи про адміністративні правопорушення, передбачені главою  13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення "Адміністративні корупційні правопорушення", а саме за ст.172-6 КУпАП відносно двох осіб, які у відповідності до пп.б п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 01.07.2011р. є суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення, а саме депутатами районної у місті ради, всупереч вимогам ч.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» до 1 квітня 2012  року не подали за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2011 рік за формою, що додається до цього Закону. Своїми діями депутати районної у місті ради вчинили адміністративне корупційне правопорушення вимог ч.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», тобто неподання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, передбаченої  Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції», за що у відповідності до ст.21 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» встановлена відповідальність, передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП.

  Протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.172-6 КУпАП відносно вищевказаних осіб складені 25.03.2013 року на підставі ст.255 КУпАП з дотриманням вимог ст.256 даного Кодексу прокурором Інгулецького району м.Кривого Рогу та 27.03.2013 року у відповідності до ч.2 ст.257 КупАП дані протоколи з доданими до них матеріалами надійшли для розгляду до суду.

         Відповідно до вимог ч.2 ст.250 КУпАП розгляд даних справ був проведений за участю прокурора.

  Постановами суду від 28.03.2013 року по справам №3/213/200/13 та №3/213/201/13 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.172-6 ч.1 КУпАП та піддані адміністративному стягненню відповідно до санкції даної статті Кодексу у вигляді штрафу на користь держави у сумі 170 грн. - кожний. Обираючи вид стягнення, суд врахував щире каяття осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності та те, що вони вперше притягувались до адміністративної відповідальності.

  Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4, 172-5, 172-7, 172-8, 172-9 у 2013 році до суду не надходили та в провадженні не перебували.

         4. При розгляді судом справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.172-6 КУпАП виникають проблемні питання щодо визначення умисла при вчиненні особою правопорушення щодо несвоєчасного подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру. Також, виникають питання щодо визначення складу адміністративного правопорушення, якщо особою, яка подає декларацію, вказана недостовірна інформація  про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру членів сім*ї декларанта, яка відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» вноситься в декларацію особи – суб’єкта відповідальності за корупційні правопорушення.