Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики щодо вирішення процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах за 2013-2014 роки

Виконання законного судового рішення, ухваленого за результатами всебічного, об'єктивного та своєчасного розгляду, є кінцевою метою діяльності суду, оскільки на цій стадії відбувається надання реального захисту правам та свободам сторін, порушення яких встановлено у відповідному процесуальному порядку.

До компетенції судів Законом України «Про виконавче провадження» та Цивільним процесуальним кодексом України віднесено досить широке коло питань в порядку виконання рішень суду. Суд у виконавчому провадженні виконує дві основні функції: забезпечувальну та контрольну.

Реалізація забезпечувальної функції відбувається через попереднє санкціонування судом найбільш важливих процесуальних виконавчих дій, вчинення яких потребує встановлення додаткових гарантій законності та дотримання відповідних прав їх учасників, які, власне, і забезпечуються судом.

1. Негайне виконання судових рішень (ст. 367 ЦПК).

1. За загальним правилом, рішення суду підлягає виконанню з моменту набрання ним законної сили, що має місце в усіх випадках, за винятком негайного його виконання.

Суд допускає негайне виконання рішень у справах про:

1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць;

2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць;

4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;

5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;

6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;

7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу (ч.1 ст. 367 ЦПК).

2. Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1, 2 і 3 частини першої цієї статті. Тобто, виходячи з обставин справи, суд може допустити негайне виконання рішення в повному обсязі.

Аналіз судової практики 2013-першого півріччя 2014 років свідчить про те, що судом в основному правильно застосовується ст. 367 ЦПК. В резолютивних частинах рішень, по тим категоріям справ, які підлягають негайному виконанню про це обов`язково зазначається. Більшість таких справ складають справи про стягнення аліментів.

Судом було розглянуто з задоволенням позовних вимог три справи про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу.

Наприклад, в справі № 213/3658/13-ц провадження № 2/213/1251/13 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд частково задовольнив позовні вимоги, визнав незаконним та скасував наказ про звільнення ОСОБА_1 з підприємства за скороченням штату, поновити ОСОБА_1 на роботі на ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” обвальщиком м'яса 5-го розряду, стягнути з ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6548,28 грн. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць.

У резолютивній частині рішенні по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким задоволені позовні вимоги, також зазначено про допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць.

В цивільній справі про стягнення заробітної плати за позовом ОСОБА_3 до ТОВ "Футбольний клуб "Кривбас" про стягнення невиплаченої заробітної плати в резолютивній частині не зазначено про негайне звернення до виконання (справа № 213/3018/13-ц провадження № 2/213/1072/13). Стягувач з заявою про винесення додаткового рішення не звертався.

2. Звернення судових рішень до виконання (ст. 368 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Виконавчий лист - це виконавчий документ, на підставі якого здійснюється примусове виконання рішення суду. Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Статтею 18 ЗУ "Про виконавче провадження" визначені вимоги до виконавчого документа. Законом України від 04.07.2012 № 5037 -VI в статтю 18 внесено зміни, відповідно до яких, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника - фізичної особи є обов`язковим реквізитом виконавчого документа.

В автоматизованій системі документообігу суду впроваджено функцію направлення електронних запитів щодо ІНН (РНОКПП) до Міністерства доходів і зборів України. Нерідко на ці запити надходять відповіді, що надати РНОКПП вказаної фізичної особи не має можливості. При цьому зазначаються причини: "фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати", "боржник/стягувач з такими реєстраційними даними: ПІБ, дата народження, місце проживання у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків не зареєстрований".

Позивачі також не мають можливості отримати інформацію щодо індивідуального ідентифікаційного номеру боржників, оскільки така інформація є персональними даними, надання якої здійснюється відповідно до ЗУ "Про захист персональних даних".

В разі неотримання судом РНОКПП боржника, до виконавчого документа, який направляється на примусове виконання, додається копія довідки Міністерства доходів та зборів про неможливість надати реєстраційний номер облікової картки фізичної особи. Втім, органи Державної виконавчої служби відмовляють у відкритті виконавчого провадження за такими виконавчими документами, що призводить до неможливості звернення до виконання рішень суду.

Стягувачі оскаржують постанови державних виконавців про відмову у відкритті виконавчого провадження, у зв`язку з відсутністю в виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номеру боржника. Інгулецьким районним судом в 2013 році розглянуто дві скарги ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго", в задоволенні яких судом відмовлено (справа № 213/4321/13-ц провадження 4-с/213/20/13 та справа № 213/4320/13-ц провадження 4-с/213/19/13). Ухвали Інгулецького суду оскаржувались ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго" в апеляційному порядку. Апеляційним судом ухвали суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, частина рішень суду залишається навіть не звернутою до виконання, тоді як виконання законного судового рішення є кінцевою метою діяльності суду.

Крім того, у зв`язку з законодавчими змінами, змінився порядок направлення виконавчих документів на виконання: виконавчі документи про стягнення коштів на користь держави звертаються до виконання шляхом їх направлення судом до органів Державної податкової служби. Податкова служба пересилає виконавчі документи з заявами про прийняття до виконання до Державної виконавчої служби. Пересилання виконавчих документів з одного органу до іншого затягують строк звернення їх до виконання, та ускладнюють контроль суду за перебуванням виконавчого листа на виконанні. Оскільки ні податкова служба не повідомляє про направлення виконавчих документів на виконання, ні виконавча служба не направляє до суду копії постанов про відкриття виконавчого провадження без нагадувань з боку суду.

3. Оформлення виконавчого листа, виправлення помилки в ньому та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (ст. 369 ЦПК України).

У разі, якщо у виконавчому листі допущено помилку, суд за заявою стягувача або боржника виправляє помилку, в порядку встановленому ст. 369 ЦПК України.

Крім того, цією ж статтею регулюється визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим листом.

У справі № 2-1018/11(провадження № 6/213/150/13) ПАТ "Дельта Банк" звернувся до суду та просив визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які видав Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу на підставі рішення суду у цивільній справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,замінити в виконавчих листах стягувача - ПАТ "УкрСиббанк" на ПАТ “Дельта Банк", видати ПАТ “Дельта Банк” виконавчі листі на підставі рішення, ухваленого Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу у справі № 2-1018/11.

При розгляді заяви судом встановлено, що виконавчі листи у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь "УкрСиббанку" на видавались, крім того, заявник звернувся з заявою про заміну кредитора його правонаступником та видачу виконавчого листа на нового кредитора після закінчення строків, встановлених для пред’явлення виконавчого листа до виконання. Так як строки пред’явлення виконавчого листа до виконання закінчились, а заявник не надавав ніяких заяв щодо визнання поважними причин пропуску строку та його поновлення, то суд відмовив у задоволенні заяви.

Заяви про виправлення помилки у виконавчому листі розглядаються судом в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. За результатом розгляду суд постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий лист, у разі, якщо виконавчий лист пред`явлено до виконання.

Втім, іноді процесуальний порядок виправлення помилки у виконавчому листі не дотримується. Так, у справі № 416/197/12 (провадження № 2/213/23/13) за позовом ПАТ "УкрСибБанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки надійшла заява стягувача про виправлення описки у виконавчому листі. У виконавчому листі в якості боржника було помилково зазначено ОСОБА_9, який помер, та замість якого відповідачем була залучена ОСОБА_8. У справі є підтвердження направлення стягувачу виправленого виконавчого листа, втім, в судовому засіданні справа не розглядалась, ухвала в справі - відсутня.

4. Видача дубліката виконавчого листа

Протягом аналізуємого періоду судом розглядались заяви щодо видачі дубліката виконавчого листа

2013 рік						2014 рік
надійшло	Відмовлено у відкритті провадження, повернуто	розглянуто			залишок	надійшло	Повернуто	розглянуто			залишок
		ВСЬОГО	задоволено	відмовлено				ВСЬОГО	задоволено	відмовлено
44	6	38	37	1	0	14	2	11	11	0	1

Як вбачається з наведених даних всі подання (заяви) щодо видачі дублікату виконавчого листа задовольняються. Із 49 справ вищевказаної категорії лише при розгляді однієї заяви було відмовлено у її задоволенні.

Питання щодо видачі дублікату виконавчого листа розглядається судом в порядку статті 370 Цивільного процесуального кодексу України.

Стаття 370 ЦПК визначає предметну підсудність справ про видачу дубліката виконавчого документа: такі справи підсудні суду, який видав виконавчий документ. Ця норма ґрунтується на нормі ч.1 ст.368 ЦПК України: питання, пов`язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу. Відповідно до норм Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом ДСА України від 17.12.2013 року № 173, виконавчий лист за результатами судового розгляду, у тому числі у порядку апеляційного або касаційного провадження, видається судом першої інстанції.

При розгляді всіх заяв про видачу дубліката виконавчого листа, що розглядались в 2013 - першому півріччі 2014 років, суд дотримувався правил підсудності.

Для отримання дублікату виконавчого документа, оригінал якого втрачено, ініціатором звернення до суду може бути як стягувач, так і державний виконавець.

Майже у всіх заявах про видачу дубліката виконавчих документів, що надходили на розгляд, йшлося саме про втрату виконавчого документа. При розгляді справи суд перевіряє докази підтвердження втрати виконавчого документа. В разі, якщо такі докази не надані, або з`ясувалось, що виконавчий лист не видавався - суд відмовляє у задоволенні вимог.

Так, при розгляді справи № 213/3975/13-ц (провадження № 6/213/186/13) за заявою стягувача ПАТ “КБ “ПриватБанк” про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі за позовом ЗАТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_10, ПП “ТК Тіра” про стягнення заборгованості, судом встановлено, що позивач у справі -ЗАТ КБ “Приватбанк” або його правонаступник - ПАТ “КБ “ПриватБанк” не звертався до суду із заявою про видачу виконавчого листа у вказаній справі. Докази про отримання позивачем оригіналу виконавчого листа по справі – відсутні. У зв`язку з чим суд відмовив у видачі дублікату виконавчого листа.

Заява позивача ОСОБА_11 ( 213/39/13-ц (провадження № 26/213/289/13) містила кілька вимог, пов`язаних зі зверненням до виконання рішення суду: витребування відомостей про індивідуальний ідентифікаційний номер боржника, зазначення індивідуальних ідентифікаційних номерів стягувача і боржника у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа.

На виконання рішення суду про усунення ОСОБА_11 перешкод у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька - нерухоме майно, судом були видані виконавчі листи, у прийнятті яких на виконання державним виконавцем було відмовлено, оскільки в них відсутні реєстраційні номери облікової картки платників податків – стягувача та боржника.

Судом було встановлено, що, виконавчі листи не були втрачені, тому суд прийшов до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню: витребувати відомості про індивідуальний ідентифікаційний номер боржника ОСОБА_12, видати позивачу виконавчі листи, в яких вказати індивідуальний ідентифікаційний номер боржника ОСОБА_12 та стягувача ОСОБА_11

У видачі стягувачу дублікатів виконавчих листів у справі - відмовити.

П`ять заяв (подань) про видачу дублікату виконавчого листа було повернуто судом, у зв`язку з ненаданням доказів його втрати.

Наприклад, у справі 213/472/13-ц (провадження № 6/213/36/13) подання державного виконавця Центрально міського відділу виконавчої служби Криворізького МУЮ про видачу дубліката виконавчого листа, було залишено без руху, оскільки державним виконавцем не зазначені докази, що підтверджують факт втрати виконавчого листа (п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України) та надано строк для усунення недоліків. Так як недоліки не були усунуті, ухвалою суду подання було повернуто.

Одна заява, що розглядалась судом, стосувалась видачі дубліката виконавчого листа, оригінал якого не втрачено - для стягнення аліментних платежів з боржника, який має кілька видів доходу.

Відповідно до ч.1 ст.370 ЦПК суд, який видав виконавчий лист про стягнення аліментів, має право за поданням державного виконавця у разі встановлення кількох місць роботи чи отримання доходів боржника видати дублікат виконавчого листа. Тобто, для отримання дубліката виконавчого листа оригінал якого не втрачено, та дублікат може бути направлено для стягнення аліментних платежів за другим місцем роботи або іншого доходу боржника, має звертатись з поданням державний виконавець.

Втім, у справі, № 2-340/10 (провадження № 6/213/113/13) до суду звернулася ОСОБА_13 з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, в якій просила видати дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_14 аліментів на її користь на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, посилаючись на те, що боржник має друге джерело доходу – отримує регрес через Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі.

Суд, розглядаючи справу, встановив, що боржник ОСОБА_14отримує страхові виплати у Відділені Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі, тобто має другий вид доходу, тому повинен сплачувати аліменти на утримання сина також із страхових виплат. Заява ОСОБА_13 була задоволена.

5. Поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа для виконання (ст. 371 ЦПК України).

Основним моментом завершення судового провадження - є виконання судового рішення. Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, які можуть бути пред'явлені до виконання в органи державної виконавчої служби у чітко визначений ЗУ «Про виконавче провадження» строк. У разі пропуску цього строку державний виконавець відмовить у прийнятті виконавчого документа та відкритті за ним виконавчого провадження. Стягувач, що пропустив строк пред`явлення до виконання, може звернутись до суду з заявою про поновлення цього строку. Такі заяви розглядаються судом в порядку, визначеному ст. 371 ЦПК України.

Всього протягом 2013 - першого півріччя 2014 року судом розглянуто 206 заяв про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих документів на виконанняу цивільних справах, в порядку ст. 371 ЦПК України. Всі заяви задоволені.

2013 рік						2014 рік
надійшло	Відмовлено у відкритті провадження, повернуто	розглянуто			залишок	надійшло	Повернуто	розглянуто			залишок
		ВСЬОГО	задоволено	відмовлено				ВСЬОГО	задоволено	відмовлено
174	0	174	174	0	0	32	0	32	32	0	0

Більшість заяв про поновлення строку пред`явлення до виконання стосуються виконавчих документів про стягнення судового збору на користь держави. Заяви надаються органами Державної податкової служби, які, відповідно до змін, внесених Законом України від 04.11.2010 року № 2677-VI в ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", виступають в якості стягувача від імені держави.

У зв`язку з законодавчими змінами, змінився порядок направлення виконавчих документів на виконання що мало, на наш погляд, негативні наслідки. Велика кількість заяв про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчих документів про стягнення коштів на користь держави, що надійшли на розгляд після цих змін,- тому підтвердження.

Відповідно до ч.1 ст.371 ЦПК, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Тобто, суд має перевіряти саме причини пропущення строку пред`явлення до виконання, вирішувати були вони поважними чи ні.

Строк пред`явлення виконавчих документів, виданих за рішеннями суду, складає один рік, крім постанов у справах про адміністративні правопорушення. Такі строки були встановлені тим же Законом від 04.11.2010 року № 2677-VI. Раніше строк пред`явлення виконавчих документів до виконання, за рішеннями суду, складав три роки. Як показала практика, при порядку направлення виконавчих документів на виконання на користь держави, коли документи направляються на виконання через податкові органи,строк в один рік часто порушується по причинам об`єктивного та суб`єктивного характеру.

В одній справі судом поновлявся строк пред`явлення до виконання виконавчого листа про стягнення аліментів. Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 28.09.2009 року стягнуто з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_15 аліменти на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі, починаючи з 04.08.2009 року і до повноліття дитини. Рішення набрало чинності 08.10.2009 року. Стягувачка отримала виконавчий лист про стягнення аліментів на її користь 29.09.2009, але не подавала його до органів виконавчої служби для примусового виконання. Оскільки, як вона пояснила в заяві про поновлення строку пред`явлення до виконання, відповідач просив відкласти звернення виконавчого листа до виконання, вказуючи на те, що в нього дуже важкий період та обіцяючи, що сплатить увесь борг. Дитина була дуже маленька і заявник самостійно здійснювала догляд за нею, не мала фізичних можливостей виїздити для здачі виконавчого листа до виконання. Звернувшись в 2013 році до відділу ДВС за місцем проживання боржника, заявник була повідомлена про те, що пропустила строк, який складає один рік, для пред’явлення виконавчого листа на виконання. Суд визнав вказані причини пропуску строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання поважними, а тому заяву задовольнив.

На наш погляд, державна виконавча служба неправомірно відмовила у прийнятті до виконання виконавчого листа, оскільки ч.3 ст.22 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред`явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Стягувачці необхідно було оскаржити дії державного виконавця, а не звертатись із заявою про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа.

Також при розгляді даної категорії справ постає питання щодо поновлення строку пред`явлення до виконання рішень по іншим видам судочинства - кримінального, адміністративного (справ про адміністративні правопорушення). Оскільки відповідними Кодексами вирішення цього питання не передбачено, чи є ст.371 ЦПК спеціальною нормою, яка має застосовуватись на стадії виконання ухвалених судових рішень незалежно від виду судочинства?

6. Мирова угода в процесі виконання (ст. 372 ЦПК України).

Протягом 2013 - першого півріччя 2014 років мирові угоди, укладені між сторонами в процесі виконання рішення, до суду не надходили, практика їх розгляду - відсутня.

7. Відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання (ст. 373 ЦПК України).

Законами України “Про державну виконавчу службу” від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР та “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 р. № 606-XIV до компетенції судів віднесено розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження за зверненнями його учасників.

В Цивільному процесуальному кодексі України 2004 року питання щодо відстрочки і розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судом регламентовано статтею 373.

Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу протягом 2013 - 1 півріччя 2014 року розглянуто 7 заяв про відстрочку, розстрочку виконання рішення суду, зміну чи встановлення способу його виконання у цивільних справах.

2013 рік						2014 рік
надійшло	Відмовлено у відкритті провадження, повернуто	розглянуто			залишок	надійшло	Повернуто	розглянуто			залишок
		ВСЬОГО	задоволено	відмовлено				ВСЬОГО	задоволено	відмовлено
4	0	4	2	2	0	5	2	3	2	1	0

Як вбачається з наведених в таблиці даних, протягом вищевказаного періоду до суду надійшло 9 подань (заяв) про відстрочку, розстрочку виконання, зміну способу або порядку виконання судових рішень у цивільних справах, з яких: 2 подання державних виконавців та 7 заяв від сторін виконавчого провадження.

Надійшли подання (заяви) про:

- встановлення способу і порядку виконання рішень - 2;

- зміну способу виконання рішень - 3;

- відстрочку або розстрочку виконання рішень - 4.

Крім того, до суду надійшло одне подання державного виконавця про зміну способу виконання вироку у кримінальному провадженні, в частині конфіскації речових доказів. В своєму поданні державний виконавець, посилаючись на норми ст.373 ЦПК України, просив суд змінити спосіб виконання з конфіскації речових доказів - гральних автоматів - на знищення. Суд дійшов висновку, що питання має вирішуватись в порядку виконання вироку – шляхом подання клопотання на підставі п.14 ст.537 КПК України (справа № 213/2057/14-ц, провадження № 6/213/202/14), у зв`язку з чим подання було повернуто.

При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суд враховує, що, відповідно до ст. 373 ЦПК, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Категорія "обставин, що ускладнюють виконання рішення" має оціночний характер, віднесення тих чи інших обставин до них залежить від судового розсуду, а також від наданих доказів, що доводять наявність подібних обставин. Перелік обставин, які ускладнюють виконання рішення суду, що міститься в статті, є примірним та не вичерпним, суд у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Саме через недоведення наявності виняткових обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду у встановлений спосіб суд відмовив у задоволенні заяви у справі № 213/3642/13-ц (провадження № 6/213/152/13) за поданням ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про заміну способу виконання судового рішення у цивільній справі.

ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся з позовом про стягнення заборгованості до ОСОБА_16 Рішенням Інгулецького районного суду присуджено зобов`язати відповідача ОСОБА_16 повернути ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” два мобільні телефони. За один телефон ОСОБА_16 сплатив його вартість добровільно. В іншій частині рішення суду звернуто до примусового виконання. В процесі виконання рішення суду державним виконавцем встановлено, що боржник за вказаною в виконавчому листі адресою не мешкає, майна його там немає. Місце знаходження боржника та майна, що підлягає поверненню, встановити не вдалось, тому державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого листа без виконання стягувачу. В своїй заяві ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" ставив питання про заміну способу виконання рішення суду шляхом відшкодування заставної вартості мобільного телефону у розмірі 240 гривень замість фактичного повернення мобільного телефону.

Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки заявником не зазначено та не доведено виняткових випадків, які повинен врахувати суд при прийнятті рішення щодо зміни способу виконання рішення суду, не доведено, що зміна способу виконання рішення суду надасть в подальшому можливість виконати його, враховуючи, що місце знаходження чи проживання боржника ОСОБА_16 не відомо, в зв'язку з чим попередній виконавчий документ і був повернутий стягувачу.

Також відмовлено в задоволенні заяви стягувача про зміну способу виконання рішення у справі № 2-160/11 (провадження № 6/213/264/13).

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до суду із заявою про зміну порядку і способу виконання рішення суду по справі №2-160/11 за позовом Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_17, ОСОБА_18 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, а саме: в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави - автомобіль.

Суд відмовив у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк", так як заявником не зазначено обставин, що утруднюють виконання рішення, не зазначено та не доведено виняткових випадків, які повинен врахувати суд при прийнятті рішення щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду, оскільки закінчення виконавчого провадження відбулось згідно письмової заяви стягувача про перенаправлення виконавчого документу до Широківського району за місцем знаходження нерухомого майна, що належить боржнику - домоволодіння- яке, згідно повідомлення ВДВС Широківського РУЮ, буде передано на реалізацію.

Вважається, що в даному випадку заявник взагалі безпідставно звернувся до суду з поданням. В рішенні суду спосіб виконання не встановлювався, тобто, державний виконавець міг на свій розсуд вчиняти всі передбачені статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходи примусового виконання рішення суду, в тому числі і звернення стягнення на автомобіль боржника, переданий у заставу з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань перед заставодержателем, у порядку, визначеному статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження".

Ще в одній справі суд відмовив в задоволенні заяви боржника про відстрочку виконання рішення суду (справа № 213/3639/13-ц провадження № 6/213/187/14). Зазначимо, що нормативного визначення змісту понять "відстрочка виконання рішення", "розстрочка виконання рішення" поки що не існує, що може призводити до неоднозначного застосування цих норм у судовій практиці. Тому нормативне визначення термінів є нагальною потребою.

ОСОБА_19, боржник у цивільній справі за позовом ПАТ "БМ Банк" про стягнення заборгованості в межах вартості майна, одержаного в спадщину, звернувся до Інгулецького районногог суду м.Кривого Рогу із заявою про відстрочку виконання рішення апеляційного суду до вирішення питання Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою.

Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу в задоволенні позову ПАТ "БМ Банк" про стягнення заборгованості з ОСОБА_19, який є спадкоємцем боржника за кредитним договором, відмовлено. Апеляційним судом рішення Інгулецького районного суду скасовано, та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Інгулецький районний суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_19 про відстрочку виконання рішення суду, посилаючись на те, що стаття 373 ЦПК не передбачає відстрочку виконання рішення суду апеляційної інстанції. Крім того, умовою відстрочки виконання рішення суду першої інстанції є по-перше видача виконавчого документа, по-друге, умовами для прийняття рішення про відстрочку виконання рішення суду є обставини, що утруднюють виконання цього рішення - хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо. Проте, як було встановлено, суд на момент розгляду даної заяви не видавав виконавчий лист за своїм рішенням, крім того, судом не були встановлені обставини, що утруднюють виконання цього рішення - хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо.

Отже, сукупність вищевказаних фактичних обставин, які були встановлені судом під час розгляду заяви, унеможливили прийняття рішення про відстрочку виконання рішення апеляційного суду.

Інгулецьким судом було задоволено три заяви про надання розстрочки при виконанні рішення суду та одну заяву про заміну способу виконання.

Розстрочка виконання передбачає виконання судового рішення протягом певних визначених проміжків часу у відповідних частинах. На відміну від відстрочки виконання, розстрочка передбачає поступове часткове виконання. Строки виконання кожної частки також повинен визначити суд. При цьому необхідно зазначити, що розстрочка можлива лише при виконанні рішення, предметом якого є речі, які діляться (гроші; майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Так, у справі № 416/5132/12 (провадження № 6/213/177/14) ОСОБА_20 звернулась до Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу з заявою про розстрочку виконання рішення від 18 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" до ОСОБА_20 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заявниця надала докази розміру пенсії, яку вона отримує, а також визначила суму, яку вона щомісячно зобов`язується платити до повного погашення заборгованості. Оскільки стягувач не заперечував проти розстрочки виконання рішення суду, та розміру щомісячних платежів, суд задовольнив заяву ОСОБА_20, вирішивши, що ОСОБА_20 повинна сплачувати на користь Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" суму заборгованості за кредитним договором згідно графіку погашення боргу, щомісяця, у визначеному розмірі.

В інших задоволених заявах про розстрочку виконання рішення суд також брав до уваги матеріальний стан боржників, розмір їх доходів, а також відсутність заперечень з боку стягувачів.

8. Вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу (ст. 374 ЦПК).

Протягом 2013 - першого півріччя 2014 років подання державних виконавців щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу, в порядку ст. 374 ЦПК України, до суду не надходили, практика їх розгляду - відсутня.

9. Вирішення питання про оголошення розшуку боржника або дитини (ст. 375 ЦПК України).

За правилом ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншими ушкодженнями здоров'ю або у зв'язку з втратою годувальника, а також про місце знаходження дитини за виконавчими документами про відібрання дитини, державний виконавець звертається до суду з поданням про оголошення розшуку боржника або дитини.

При визначенні підсудності судом враховується, що, відповідно ст. 375 ЦПК України, державний виконавець може звертатися з поданням про оголошення розшуку боржника до відповідного суду за місцем виконання рішення, або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи місцем знаходження його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача.

Про оголошення розшуку боржника і дитини суддя постановляє ухвалу, виконання якої покладається на органи внутрішніх справ.

Протягом 2013 - першого півріччя 2014 року судом розглянуто 14 подань державних виконавців про оголошення розшуку боржника.

2013 рік						2014 рік
надійшло	Відмовлено у відкритті провадження, повернуто	розглянуто			залишок	надійшло	Повернуто	розглянуто			залишок
		ВСЬОГО	задоволено	відмовлено				ВСЬОГО	задоволено	відмовлено
9	0	9	8	1	0	10	2	8	8	0	0

Як видано з показників таблиці, розглянуто по суті було 17 подань державних виконавців, з яких 16 (94,1 %) - задоволено.

В усіх поданнях, що надходили до суду протягом зазначеного періоду ставилось питання про розшук боржників при виконанні судових рішень у цивільних справах - 14 подань (з них про розшук боржників по аліментам -11, боржників по кредитним договорам - 3), у кримінальних справах - 1 (відшкодування матеріальної шкоди), в адміністративних справах - 1 ( стягнення податку з власників транспортних засобів).

Таким чином, в порядку ст. 375 ЦПК України судом вирішувались питання про розшук боржника по справам не тільки цивільного, а також кримінального та адміністративного судочинства.

Наприклад, судом розглянуто із задоволенням вимог подання державного виконавця Інгулецького ВДВС Криворізького МУЮ про оголошення розшуку боржника ОСОБА_21, зобов’язаного до сплати заборгованості на користь держави в розмірі 8916,00 грн. по податку з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа № 213/2336/14-ц (провадження № 6/213/222/14).

Для правильного і обґрунтованого розгляду і вирішення справи суд може вимагати від державного виконавця матеріали виконавчого провадження, необхідні для перевірки заходів, які вжиті виконавцем для виконання судового рішення. Якщо суд впевниться, що не всі заходи для розшуку боржника та його майна державним виконавцем вжито, то у задоволенні подання може бути відмовлено.

Так, відмовлено у задоволенні подання державного виконавця у справі № 213/1797/13-ц провадження 6/213/77/13. Державний виконавець Інгулецького ВДВС Криворізького МУЮ звернувся до суду з поданням про оголошення розшуку боржника по аліментам ОСОБА_22, вказуючи, що на підставі виконавчого листа, виданого Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу, ОСОБА_22 зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_23 на утримання дитини.

Із оглянутих в судовому засіданні документів виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_22 встановлено, що адреса його місця проживання у виконавчому листі вказана: вул.Сонячна, 12 кв.61 м.Кривого Рогу. Стягувач ОСОБА_23 в заяві про прийняття виконавчого листа до виконання зазначила адресу проживання боржника – вул.Таджицька, 29 м.Кривий Ріг, за якою державним виконавцем здійснювались виклики та повідомлення боржника. За адресою, що зазначена у виконавчому листі та в заяві стягувача про розшук боржника - адресою місця реєстрації- ОСОБА_22, а саме: вул.Сонячна, 12 кв.61 м.Кривий Ріг, державним виконавцем не направлялись повідомлення боржнику. Актів про не проживання боржника ОСОБА_22 за місцем його реєстрації по вул.Сонячна, 12/61 та відомим місцем проживання: вул. Таджицька, 29 в м.Кривий Ріг - суду не надано і в матеріалах виконавчого провадження такі відсутні. Таким чином, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не здійснено всіх необхідних дій по встановленню місця проживання боржника, подання подано передчасно, а тому в його задоволенні слід відмовити.

10. Вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст. 376 ЦПК України).

Протягом 2013 - першого півріччя 2014 років подання державних виконавців щодо про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, в порядку ст. 376 ЦПК України, до суду не надходили, практика їх розгляду - відсутня.

11. Вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках (ст. 377 ЦПК).

Протягом 2013 - першого півріччя 2014 років подання державних виконавців щодо про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні судових рішень, в порядку ст. 377 ЦПК України, до суду не надходили, практика їх розгляду - відсутня.

12. Тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон

Законом України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", що набрав чинності 9 березня 2011 р., закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Цим же законом Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК) доповнено ст. 377-1, якою врегульовано вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Протягом 2013 - першого півріччя 2014 року до суду надійшло 220 подань державних виконавців про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадян України - боржників у виконавчому провадженні.

Результати розгляду подань державних виконавців щодо обмеження у праві виїзду за кордон громадян України, розглянутих в 2013 - 1 півріччі 2014 років Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу представлені в таблиці.

2013 рік						2014 рік
надійшло	Відмовлено у відкритті провадження, повернуто	розглянуто			залишок	надійшло	Повернуто	розглянуто			залишок
		ВСЬОГО	задоволено	відмовлено				ВСЬОГО	задоволено	відмовлено
67	4	63	0	63	0	153	5	145	7	138	3

Верховний Суд України узагальнив судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (узагальнення від 01.02.2013 року) та дійшов висновку, що, оскільки Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України та Кримінальний процесуальний кодекс України не містять норм щодо процесуального порядку обмеження права боржника на виїзд за межі України, ст. 377-1 ЦПК є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (посадових осіб).

До надання Верховним Судом України даного роз`яснення, питання визначення юрисдикції справ, пов`язаних з розглядом подання державного виконавця щодо обмеження прав виїзду божників за межі України, вирішувалось судом по різному. В січні 2013 року суддями було винесено три ухвали щодо відмови у відкритті провадження за поданнями державних виконавців щодо обмеження у праві виїзду боржників, щодо яких відкрито виконавчі провадження з виконання рішень адміністративного суду.

Так, у січні 2013 р. державний виконавець Інгулецького ВДВС Криворізького міського управління юстиції звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_24, керівника ТОВ "Еконовотех", який не виконує рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду про стягнення з ТОВ “Еконовотех” суми боргу у розмірі 599,58 грн. на користь держави.

Ухвалою суду від 25.01.2013 р. у відкритті провадження за поданням ВДВС відмовлено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК. Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суддя виходив з того, що на виконані відділу ДВС знаходиться рішення адміністративного суду, тому питання, пов’язані з його виконанням, вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

У той же час деякі подання державних виконавців, подані в процесі виконання рішень господарського, адміністративного суду, приймались до розгляду та розглядались по суті.

Так, у справі № 213/259/13-ц (провадження № 6/213/26/13) суд, ухвалою від 23.01.2013, відмовив у задоволенні подання державного виконавця Інгулецького відділу ДВС Криворізького МУЮ про обмеження у праві виїзду за кордон директора ОСББ “Інгулець – 22” ОСОБА_25 - до виконання ним своїх зобов'язань за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яким із ОСББ “Інгулець – 22”стягнуто на користь держави заборгованість у розмірі 1702,00 грн.

В подальшому, судді дотримувалися вимог щодо юрисдикції зазначеної категорії справ.

У переважній більшості справ, подання державних виконавців в порядку ст. 377-1 ЦПК вносились у зв'язку з невиконанням зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням.

Одне подання державного виконавця в порядку ст. 377-1 ЦПК вносилось з метою виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу.

Ухвалою Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 28.05.2014 р. відмовлено у задоволенні подання Управління Пенсійного фонду про стягнення з ОСОБА_26 на користь УПФУ боргу у розмірі 4572,42 грн. (справа № 213/2176/14-ц, провадження № 6/213/206/14) у зв`язку з тим, що суду не надано жодних доказів, які б свідчили про факт злісного ухилення боржника від виконання обов’язків.

Подання про застосування заходів тимчасового обмеження щодо виконання рішень інших органів, до суду не надходили.

Відповідно до ч 2 ст.377-1 ЦПК, суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Оскільки ст. 157 ЦПК, якою регулюється питання щодо строків розгляду справ, не містять такого поняття, як "негайний розгляд справи", та нормою ч.2 ст.377-1 передбачено участь державного виконавця при розгляді справи, розгляд даної категорії справ, здійснюється, як правило, на наступний день після надходження подання до суду.

Державні виконавця після виклику в судові засідання надають заяви про розгляд подань за їх відсутності, або взагалі не з`являються та не повідомляють суд про причини неявки. Оскільки неявка державного виконавця не перешкоджає розгляду справ, розгляд подань проходить без участі державних виконавців

Як видно з наведених в таблиці даних, за 2013-2014 роки судом було задоволено всього 7 подань державних виконавців щодо обмеження виїзду за кордон боржників, що ухиляються від виконання зобов`язань.

Причинами відмови у задоволенні подань державних виконавців є ненадання доказів щодо ухилення боржників від виконання зобов`язань, а також - не обґрунтування застосування до боржників саме такого заходу як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Так, у справі за поданням державного виконавця Інгулецького ВДВС Криворізького МУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_27, який не виконує рішення суду щодо сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд відмовив у задоволенні вищевказаного подання, зазначивши в ухвалі, що з подання та долучених до нього матеріалів (виконавчого листа, постанови про відкриття провадження, довідки про заборгованість) не вбачається, що боржник ОСОБА_27 саме ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, а не сплачує аліменти через незадовільний матеріальний стан. Подання не містить відомостей про обізнаність ОСОБА_27 про наявність відкритого виконавчого провадження, строків його добровільного виконання, наявності заборгованості, та причин її непогашення. Відсутні посилання та не надані докази того, що боржник попереджався про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів. Тобто, жодних доказів, які б свідчили про факт злісного ухилення боржника від виконання обов’язків, суду не надано.

Крім того, в поданні відсутнє обґрунтування застосування до боржника ОСОБА_27 саме такого заходу як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, не зазначені відомості про наявність у останнього закордонного паспорту та наміру виїхати за межі України.

У справі № 2-548/11 (провадження № 6/213/205/14) суд задовольнив подання державного виконавця Інгулецького ВДВС Криворізького МУЮ щодо обмеження виїзду за кордон ОСОБА_28, у відношенні якого відкрито виконавче провадження по виконанню рішення суду про стягнення аліментів, оскільки державним виконавцем вжито необхідні заходи, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”, в тому числі перевірено майновий стан боржника, встановлено, що нерухоме та рухоме майно, зареєстроване на його ім’я, відсутнє. Незважаючи на вжиті заходи, боржник заборгованість по аліментам не погашає. Місце роботи боржника не встановлено. Боржник неодноразово викликався до відділу ДВС, попереджався про кримінальну відповідальність за ст.164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів, але заходів щодо погашення заборгованості не вживає, аліменти не сплачує, що свідчить про ухилення боржника ОСОБА_28 від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Також, під час проведення виконавчих дій за місцем проживання боржника ОСОБА_28 встановлено, що він має намір виїзду на заробітки за межі України, що підтвердив письмовим поясненням.

13. Заміна сторони виконавчого провадження

Показники розгляду Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу заяв про заміну сторони виконавчого провадження в 2013 - першому півріччі 2014 року наведені в таблиці.

2013 рік						2014 рік
надійшло	Відмовлено у відкритті провадження, повернуто	розглянуто			залишок	надійшло	Повернуто	розглянуто			залишок
		ВСЬОГО	задоволено	відмовлено				ВСЬОГО	задоволено	відмовлено
19	7	12	11	1	0	7	0	7	6	1	0

Всі заяви про заміну сторони виконавчого провадження, які надходили до суду, стосувались виконання рішень у цивільних справах.

Всього протягом аналізуємого періоду до суду надійшло двадцять шість заяв про заміну сторони виконавчого провадження.

Двадцять заяв про заміну сторони виконавчого провадження надійшли від банків, які передали або придбали право вимоги по кредитному договору.

П`ять заяв надійшло від юридичної особи - Криворізького міського центру зайнятості - щодо заміни сторони у виконавчому провадженні його правонаступником,- Інгулецьким районним центром зайнятості після реорганізації юридичної особи.

Одна заява надійшла від третьої особи у цивільній справі про стягнення аліментів.

Як видано з наведених даних, з 19 розглянутих судом заяв про заміну сторони виконавчого провадження, задоволено - 17, тобто 89,4 %.

Судом відмовлено у задоволенні вимог про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 213/2673/13-ц ( провадження № 6/213/188/14) за заявою ОСОБА_29 Рішенням суду стягнуто з ОСОБА_29 аліменти на користь ОСОБА_30 на утримання їх повнолітньої доньки ОСОБА_29- третьої особи у справі. ОСОБА_29, яка звернулась до суду, стверджувала, що вона проживає з батьком, аліменти, які платить батько на її утримання матері, вона отримує не в повному обсязі, тому просила суд замінити сторону виконавчого провадження. Суд відмовив у задоволенні вимог заявниці, оскільки вона не підтвердила факт переходу до неї права ОСОБА_29 на отримання аліментів (правонаступництва), що відповідно до законодавства є обов'язковою умовою для заміни сторони виконавчого провадження.

Також відмовлено у задоволенні вимог щодо заміни сторони виконавчого провадження у справі № 2-1018/11(провадження № 6/213/150/13) за заявою ПАТ "Дельта Банк", який звернувся до суду та просив визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що видав Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу на підставі рішення суду у цивільній справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості; замінити ПАТ "УкрСиббанк" на Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк" ; видати ПАТ “Дельта Банк” (із зазначенням його в якості стягувача) виконавчі листі на підставі рішення, ухваленого Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу у справі № 2-1018/11.

Судом встановлено, що виконавчі листи у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь "УкрСиббанку" на видавались.

З заявою про заміну кредитора його правонаступником та видачу виконавчого листа на нового кредитора заявник ПАТ "Дельта Банк" звернувся після закінчення строків, встановлених для пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Так як строки пред’явлення виконавчого листа до виконання закінчились, а заявник не надав ніяких заяв щодо визнання поважними причин пропуску строку та його поновлення, суд вирішив, що заява задоволенню не підлягає.

Доволі часто банківські установи, отримавши позитивне рішення суду щодо стягнення на їх користь заборгованості з боржників, в процесі виконання рішення суду відступають свої вимоги третім особам (іншим банківським установам, колекторським фірмам тощо).

З 17 задоволених Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу заяв про заміну сторони виконавчого провадження 11 заяв стосувались заміни сторони внаслідок передачі прав вимоги. Судом такі вимоги задовольнялись.

Так, у справі № 213/134/13-ц (провадження № 6/213/3/13) за заявою ТОВ “Кредекс Фінанс” про заміну сторони виконавчого провадження по справі за позовом ПАТ “ІНДУСТРІАЛЬНО - ЕКСПОРТНИЙ БАНК” до ОСОБА_31 про стягнення заборгованості, у зв’язку з переходом до заявою ТОВ “Кредекс Фінанс” прав вимоги за кредитним договором, відповідно до договору факторингу. Суд задовольнив вимоги заявника, визнав його правонаступником стягувача ПАТ “ІНДУСТРІАЛЬНО - ЕКСПОРТНИЙ БАНК”.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

На підставі ч. 5 ст. 8 Закону, у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Тобто, правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) іншою особою, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні, з переходом прав та обов`язків сторони виконавчого провадження.

Правонаступництво не дозволяється, якщо воно не представлено в матеріальному праві, наприклад, у справах про поновлення на роботі,

Такі заяви розглядаються судом в порядку, визначеному статтею 378 ЦПК України.

Правонасту́пництво — перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Цивільному праву відомі дві форми правонаступництва — універсальне та сингулярне.

При універсальному правонаступництві до правонаступника разом з правами первісного кредитора переходять і його обов'язки. Найпоширенішими випадками універсального правонаступництва у сучасному цивільному праві є спадкове правонаступництво і правонаступництво в разі реорганізації юридичної особи. При сингулярному правонаступництві до правонаступника переходить тільки певне право, як, наприклад, при договірній передачі прав вимоги.

Закон, а саме ч.1 ст.512 Цивільного процесуального кодексу України розділяє такі підстави заміни кредитора як правонаступництво та відступлення права вимоги за правочином. В юридичній літературі мається думка, що в даному випадку під правонаступництвом розуміється універсальне правонаступництво на підставі якого до правонаступника переходить весь обсяг прав та обов'язків попереднього суб'єкта, в тому числі права кредитора в окремому зобов'язанні.

Тобто, відповідно до ст.512 ЦК правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні.

Оскільки, згідно ч.5 ст.8 Закону України "Про виконавче провадження" сторона виконавчого провадження, що вибула, заміняється правонаступником це може призвести до різного вирішення питання заміни сторони у виконавчому

провадженні у разі передачі прав вимоги. Вважаємо, що необхідно узгодити норми Закону "Про виконавче провадження" щодо заміни сторони виконавчого провадження з положеннями Цивільного кодексу України.

14. Визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (ст. 379 ЦПК України)

Іноді в процесі виконання рішення суду, в результаті вчинення виконавчих дій, спрямованих на виявлення майна боржника, встановлюється, що боржник володіє на праві власності майном, на яке можливо звернути стягнення, але боржнику майно належить не повністю, а перебуває у спільній власності кількох осіб.

Для звернення стягнення на частку майна боржника, необхідно її визначити. Питання визначення частки, що належить боржнику у спільному майні, віднесено статтею 379 Цивільного процесуального кодексу України до компетенції суду.

В таблиці наведені результати розгляду Інгулецьким судом подань державних виконавців про визначення частки майна боржника в спільному майні в 2013 - першому півріччі 2014 року.

2013 рік						2014 рік
надійшло	Відмовлено у відкритті провадження, повернуто	розглянуто			залишок	надійшло	Повернуто	розглянуто			залишок
		ВСЬОГО	задоволено	відмовлено				ВСЬОГО	задоволено	відмовлено
11	4	7	6	1	0	2	1	1	0	1	0

З загальної кількості подань державних виконавців щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, що надходили до суду протягом 2013 - першого півріччя 2014 року, розглянуто по суті 61,5 % подань, з них задоволено - 46,2 %.

Подання державних виконавців надходили в процесі виконання судових рішень у кримінальних, цивільних, господарських справах. Подання, що надавались в процесі виконання рішень у кримінальних справах, стосувались виконання вироків суду в частині конфіскації майна.

При визначенні юрисдикції розгляду питань про визначення частки майна боржника у спільному майні практика суду не була однаковою.

Два подання зазначеної категорії, надані в процесі виконання конфіскації майна, були повернуті державним виконавцям для визначення норм закону, якими необхідно керуватись при вирішенні даного питання.

Так, у справі № 213/2193/13-ц (провадження № 6/213/93/13) за поданням начальника Інгулецького ВДВС Криворізького МУЮ про визначення частки майна, яка належить ОСОБА_32 на праві приватної власності, суд встановив, що подання надано на виконання вироку суду про конфіскацію майна, яке належить ОСОБА_32, на користь держави, на підставі чого залишив його без руху для уточнення норм закону, якими треба керуватися при вирішенні даного питання, а в подальшому повернув.

Аналогічно було залишено без руху та повернуто подання державного виконавця у справі № 213/4316/13-ц (провадження № 6/213/261/13). Суд встановив, що на виконанні Інгулецького ВДВС Криворізького МУЮ знаходиться виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Інгулецьким районним судом про конфіскацію майна, яке належить ОСОБА_32. на користь держави, тобто на виконання вироку суду, згідно ст.535 КПК України. Тому подання підлягає залишенню без руху для уточнення норм закону, якими треба керуватися при вирішенні даного питання.

В той же час, інші подання про визначення частки майна осіб, щодо яких виконавче провадження здійснювалось на підставі вироків суду (в частині конфіскації майна), рішень господарського суду, приймались судом до провадження.

Наприклад, у справі № 213/3267/13-ц (провадження № 6/213/127/13) державним виконавцем надано подання про визначення частки у спільному майні ОСОБА_33, щодо якої відкрито виконавче провадження за наказами Господарського суду про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_33 боргу на користь держави та юридичних осіб. За цим поданням відкрито судове провадження, подання розглянуто та задоволено.

Нормами Господарського процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства не передбачено можливість розгляду подань про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, тобто, в більшості випадків, судді керувалися ст.379 ЦПК як спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства.

У зв`язку з неодноманітною практикою суду питання юрисдикції розгляду справ даної категорії потребує роз`яснення.

Стаття 379 ЦПК передбачає визначення частки майна боржника у спільному майні. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч.2 ст.355 ЦК України). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч.1 ст.356 ЦК України). Спільна сумісна власність - це власність двох і більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності на майно (ч. 1 ст. 368 ЦК). Тобто, для спільної сумісної власності характерною є невизначеність часток співвласників у праві на майно.

В усіх поданнях державних виконавців ставилось питання щодо визначення ідеальної долі в майні, що належить боржнику на праві спільної сумісної власності з іншими особами, оскільки такі частки не виділені. Тобто, не ставилось питання про виділення реальної частки майна (частки майна у натурі).

Суд, задовольняючи подання державних виконавців, визначав розмір ідеальної частки, що належить боржнику в спільному сумісному майні, керуючись ч.2 ст. 370 ЦК України: У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Втім, стаття 370 ЦК України стосується виділу у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, тобто, визначення реальної частки в майні, а не визначення ідеальних часток.

Є певна неузгодженість положень ст. 379 ЦПК України та норм Цивільного кодексу України щодо визначення частки у спільному майні. В статті 379 ЦПК говориться про визначення розміру часток, втім, в Цивільному кодексі України відсутня стаття, якою б регламентувалось визначення ідеальної частки в спільній сумісній власності. Судді використовують ст. 370 ЦК за аналогією закону, втім, дане питання, на наш погляд, потребує роз`яснення.

Необхідно зазначити, що державні виконавці в поданнях не розраховують розмір ідеальної частки. В одній справі це стало, крім іншого, підставою для залишення подання без руху (справа № 213/2642/13-ц провадження № 6/213/117/13). В ухвалі про залишення без руху суддя зазначив, що звернення повинно містити питання, які ставить державний виконавець на вирішення суду. Заява (подання) має містити чітку вказівку яким чином, на погляд державного виконавця, суду необхідно вирішити поставлене питання. У разі звернення з питання визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, - у поданні має бути розрахована така частка.

В інших справах, розглянутих із задоволенням подання державного виконавця, розмір частки боржника визначався судом, виходячи з кількості співвласників майна, керуючись нормою ст.370 ЦК, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними .

Ще одне питання, яке потребує роз`яснення у справах даної категорії, стосується сплати судового збору. В статті 4 ЗУ "Про судовий збір" відсутні ставки на сплату судового збору за вирішення питань в процесі виконання судових рішень. Крім того, в ст.2 цього ж Закону прямо вказується, за подання яких заяв не сплачується судовий збір, в тому числі це заяви в порядку виконання рішень - про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення, про поворот виконання судового рішення. Інші питання, що вирішуються судом в порядку виконання рішення, в ст.2 не зазначені, що може призвести до неправильного застосування ЗУ "Про судовий збір".

Так, у справі № 213/2642/13-ц провадження № 6/213/117/13 за поданням державного виконавця про визначення частки майна боржника – ОСОБА_33, суд дійшов висновку, що за подання заяви (подання) з питання визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, сплачується судовий збір у відповідності до Закону України „Про судовий збір”, тому як відповідно до ст. 5 вказаного Закону, органи державної виконавчої служби при зверненні до суду з вказаного питання від сплати останнього не звільнені. Це також стало однією з підстав для залишення подання без руху, а в подальшому - його повернення.

15. Вирішення питання про поворот виконання (ст.ст. 380-382 ЦПК).

Протягом 2013 - першого півріччя 2014 років випадків повороту виконання в порядку ст.ст. 380-382 ЦПК України, в практиці суду не було.

Узагальнення щодо вирішення процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах за 2013-2014 роки