Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

судової практики розгляду Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу справ та проваджень про вчинення злочинів проти життя та здоров'я особи за 2014 рік

На виконання завдання апеляційного суду Дніпропетровської області за № 4.4-07/15 від 10.03.2015 року Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу проведено вивчення та узагальнення практики розгляду справ та проваджень про вчинення злочинів проти життя та здоров'я особи за 2014 рік.

Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід’ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Злочини проти життя та здоров'я особи є посяганнями на особистість і пов’язані з грубими порушеннями норм суспільної моралі, тому кримінальним законодавством за їх вчинення передбачено доволі суворе покарання.

Згідно з чинним законодавством України кримінальна відповідальність за злочини проти життя та здоров'я особи передбачена розділом ІІ Особливої частини Кримінального кодексу України (далі — КК), зокрема ст.ст.115 - 145 КК.

У 2014 році в провадженні Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу знаходилось 52 кримінальних провадження відносно 52 осіб, що надійшли до суду з обвинувальним актом, що становить близько 11,7% від загальної кількості проваджень, що знаходились в провадженні суду в 2014 році. Всього в 2014 році закінчено провадженням 44 кримінальних провадження про вчинення злочинів проти життя та здоров'я особи, що становить близько 11,4% від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень у 2014 році. Так, 30 проваджень розглянуто із винесенням вироку по справі, 10 проваджень розглянуто із закриттям провадження по справі, 4 обвинувальні акти повернуто прокурору на дооформлення.

За вироками та ухвалами, що набрали законної сили, за злочини, вчинені проти життя і здоров'я особи, суд у 2014 році засудив 28 осіб, відносно 10 осіб кримінальні провадження закриті.

Таблиця 2

Розглянути кримінальні провадження за КПК України в редакції 2012 року

Стаття КК України	Кількість обвинувальних вироків, що набрали законної сили	Кількість виправдувальних вироків, що набрали законної сили	Кількість ухвал про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, що набрали законноїсили	Кількість ухвал про закриття кримінального провадження, що набрали законної сили
118	1	-	-	-
121ч.1	7	-	-	-
122ч.1	8	-	-	2
125ч.1	8	-	-	6
125ч.2	2	-	-	2
126ч.1	2	-	-	-
Загальна кількість розглянутих проваджень	30	-	-	10
Загальна кількість скасованих рішень	1	-	-	-

Як показує вищенаведена таблиця, в 2014 році Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу були засуджені особи та закриті відносно осіб провадження за вчинення злочинів проти життя і здоров'я особи, передбачених статтями: 118 (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони) , 121 ( умисне тяжке тілесне ушкодження), 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження), 125 ( умисне легке тілесне ушкодження), 126 (побої і мордування).

Згідно зі статистичними даними, у 2014 р. за вчинення злочинів проти життя і здоров'я особисуд призначив покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті - 4 особам ( ст.121ч.1 КК Укр.), або 57 % від засуджених за цей вид злочинів. Більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, із застосуванням ст. 69 КК за вчинення злочинів проти життя і здоров'я особисудом не призначалось.

Від відбування покарання з випробуванням за ст. 75 КК звільнено 11 осіб, або 39% від числа засуджених за цей вид злочинів. До покарання у виді виправних робіт засуджено 3 особи, або майже 11% від числа засуджених зацей вид злочинів. 7 осіб було засуджено з призначенням покарання у виді громадських робіт, що складає 25% від числа засуджених за цей вид злочинів.

До покарання у виді штрафу на користь держави засуджено 3 особи,або майже 11% від числа засуджених за цей вид злочинів.

Призначаючи покарання, суд враховував щире каяття засуджених, сприяння розкриттю злочину, неправильну поведінку потерпілих осіб, відсутність тяжких наслідків та добровільне відшкодування завданої шкоди. При призначенні винним особам виду та розміру покарання суди враховували також думку потерпілих.

Так, по кримінальному провадженню №1-кп/213/396/14 ОСОБА_1 засуджена вироком суду від 14.11.2014р. за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України за ознаками умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони. ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 роки. Розгляд провадження відносно обвинуваченої провадився в межах пред'явленого їй обвинувачення. При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважав, що винуватість обвинуваченої у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України, в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання її винуватою. Дії обвинуваченої органами досудового розслідування вірно кваліфіковані за ст.118 КК України, як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони. Суд, призначаючи покарання обвинуваченій, відповідно до ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Також були враховані вимоги ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України. Відповідно до ст.12 ч.2 КК України злочин, який вчинила ОСОБА_1, відноситься до злочинів невеликої тяжкості, остання має постійну реєстрацію і постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітнього сина, проживає разом з матір'ю та неповнолітнім сином, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, знаходиться на обліку у лікаря нарколога з грудня 2012 року, раніше судима, судимості не погашені, має рецидив злочину, не працює, свою вину визнала повністю, у вчиненому кримінальному правопорушенні щиро розкаялася, сприяла слідству при розкритті злочину. До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 згідно вимог ст.66 КК України необхідно віднести визнання вини та щире каяття, а також знаходження на утриманні неповнолітнього сина та сприяння слідству при розкритті злочину. До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, суд відносить рецидив злочину та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. З урахуванням відношення обвинуваченої до вчиненого, особи обвинуваченої, суд дійшов висновку, що обвинуваченій необхідно призначити достатнє для її виправлення покарання у вигляді позбавлення волі у межах строку, передбаченого в санкції ст. 118 КК України. Оскільки виправлення обвинуваченої можливе і без її безпосередньої ізоляції від суспільства, суд застосував звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України. Вирок суду не оскаржений, набрав законної сили 16.12.2014р.

По кримінальному провадженню №1-кп/213/121/14 ОСОБА_2 засуджений вироком суду від 23.09.2014р. за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1, 71 ч.1 КК України та остаточно призначено покарання у вигляді 6 /шести/ років позбавлення волі.

Проаналізувавши у сукупності зібрані у справі докази, суд вважав, що поясненнями потерпілого, всіх допитаних в судовому засіданні свідків, письмовими матеріалами кримінального провадження, доведені обставини вчинення злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, обвинуваченим ОСОБА_2 Тому суд вважав доведеною повністю у судовому засіданні вину обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. Кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ст.121 ч.1 КК України, суд вважав правильною.

Визначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд врахував ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, особу обвинуваченого, обставини, які пом’якшують та обтяжують його покарання. Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_2 - є скоєння ним злочину у стані алкогольного сп’яніння, а також рецидив злочину. До обставин, які пом’якшують покарання суд врахував, що ОСОБА_2 має матір-пенсіонерку, страждає на важке захворювання. Суд також врахував особу обвинуваченого ОСОБА_2, який не працює, перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу психічних поведінкових розладів в результаті вживання алкоголю, синдром залежності, за місцем проживання характеризується задовільно, має не зняту та не погашену судимість, на шлях виправлення не став та скоїв нове кримінальне правопорушення в період іспитового строку. Суд, врахувавши, що це кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим ОСОБА_2 в період іспитового строку відбування покарання за попереднім вироком, покарання йому необхідно визначити у вигляді позбавлення волі, з застосуванням ст.71 КК України, при цьому не відбуте покарання за попереднім вироком підлягає частковому приєднанню до покарання, яке буде визначено за цим вироком. Підстав застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 ст.ст.75 або 69 КК України, при зазначених обставинах суд не вбачав.

Вирок суду від 23.09.2014р. відносно ОСОБА_2 був оскаржений в апеляційному порядку засудженим, прокурором. Обвинувачений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просив скасувати вирок суду першої інстанції і закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю доказів його винуватості. Прокурор у кримінальному провадженні в апеляційній скарзі просив скасувати вирок суду першої інстанції через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, на підставі ст.71 КК України. за сукупністю вироків, остаточно призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі. Колегія суддів апеляційного суду в ухвалі від 20.11.2014 р. вказала, що рішення суду першої інстанції ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, тобто є законним, обґрунтованим і вмотивованим і підстав для його скасування немає. Вирок Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 23.09.2014р. , яким ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України - залишити без змін.

Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення. Згідно приписів ч.4 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Так, по кримінальному провадженню №1-кп/213/299/14 ОСОБА_3 засуджений вироком суду від 18.08.2014р. за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України за ознаками умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я. На підставі ст.474 ч.1 КПК України до суду разом з обвинувальним актом, надійшла угода про примирення.Угода містить посилання сторін на усвідомлення ними наслідків укладення і затвердження угоди, передбачених ст.473 КПК України, а також наслідків невиконання угоди про примирення, що передбачені ст.476 КПК України. В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину визнав повністю, просив суд затвердити угоду про примирення та призначити йому узгоджену міру покарання, розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України. Потерпілий також просив суд затвердити угоду про примирення, ніяких претензій до обвинуваченого він не має, оскільки всі матеріальні та моральні потреби задоволені. Прокурор проти затвердження угоди про примирення не заперечує, та просить призначити ОСОБА_3 узгоджену міру покарання. Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходив з наступного. Відповідно до ст.314 ч.3 п.1 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти зокрема рішення про затвердження угоди. Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення. Згідно приписів ч.4 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості. Права обвинуваченого та потерпілого при складанні угоди повністю дотримані, сторони примирились і укладення угоди є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства. ОСОБА_3 визнав себе винуватим у вчиненні вищевказаного злочину. Угода була підписана сторонами добровільно і відсутні будь-які підстави вважати, що при цьому було застосовано насильство, примус, погрози чи обіцянки. Таким чином, надана суду угода про примирення відповідає вимогам ст.471 КПК України. Судом також не встановлено підстав, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України, для відмови в затвердженні угоди. Суд вважав правильною правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ст.122 ч.1 КК України, за ознаками умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я. Приписами ч.1 ст.475 КПК України передбачено, що якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Суд враховував, що покарання, яке узгодили сторони кримінального провадження та обране з врахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст.ст.65-67 КК України, відповідає покаранню, яке передбачено санкцією ч.1 ст. 122 КК України, та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вироком суду затверджено угоду про примирення, укладену між потерпілим з одного боку, та обвинуваченим, з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 471 КПК України. ОСОБА_3 визнано винуватим за ст.122 ч.1 КК України і призначено йому узгоджене між сторонами покарання - у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного йому покарання, з випробуванням, якщо протягом іспитового строку – одного року, він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки. Вирок суду не оскаржений, набрав законної сили 18.09.2014р.

В 2014 році по справам про вчинення злочинів проти життя та здоров'я особи всього було постановлено два вироки із затвердженням угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим на підставі ст.ст. 474 - 475 КПК України по кримінальним провадженням про вчинення злочинів проти життя та здоров'я особи, передбачених ст.ст.122 та 125 КК України.

В 2014 році Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу винесено 10 ухвал по справам про злочини, вчинені проти життя і здоров'я особи про закриття кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України - у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Відповідно до ст.477 КПК України в редакції 2012 року, кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями КК України, у тому числі і деякі злочини, вчинені проти життя і здоров'я особи.

Так, по кримінальному провадженню №1-кп/213/12/14 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, ухвалою суду від 19.03.2014р. кримінальне провадження закрито у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Органом досудового розслідування Волкову В.В. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України за ознаками спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків передбачених у ч.1 ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я. В судовому засіданні потерпіла заявила клопотання про закриття кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст.122 ч.1 КК України в зв'язку з їх примиренням та, як наслідок, її відмовою підтримувати обвинувачення по даному провадженню. Вислухавши прокурора, обвинуваченого, та його захисника, які клопотання підтримали, суд визнає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст.477 КПК України кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст.122 ч.1 КК України є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення. Згідно п.7 ч.1, ч.6 ст. 284 КПК України, якщо під час судового провадження потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження. За таких обставин кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.122 КК України підлягає закриттю відповідно до п.7 ч.1 ст.284 КПК України. Ухвала від 19.03.2014р. не оскаржена, набрала законної сили 27.03.2014р.

По кримінальним провадженням про вчинення злочинів проти життя та здоров'я особи, розглянутим в 2014 році, в апеляційному порядку було оскаржено 6 вироків суду відносно 6 осіб ( 3 - ст.121ч.1 КК Укр., 1- ст.126ч.1 КК Укр., 2- ст.122ч.1 КК Укр.). 5 вироків суду ухвалами апеляційного суду було залишено без змін, 1 вирок суду було скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд.

Так, по кримінальному провадженню №1-кп/213/210/14 вироком суду від 28.05.2014р. було визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину за ст. 122 ч.1 КК України, та призначити покарання у вигляді 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном на 1 рік. Також, вироком суду цивільний позов потерпілого до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином було задоволено частково - стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 855 грн. 68 коп., та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 грн.

Досліджені в сукупності всі здобуті у провадженні докази давали суду підстави кваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ст. 122 ч.1 КК України за ознаками: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального Кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я. Обговорюючи питання про міру покарання ОСОБА_5, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, те що він скоїв злочин середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання та роботи. На обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, працює, пенсіонер, освіта професійно - технічна, раніше не судимий. Має захворювання: ІБС ***.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання суд вважає вчинення злочину, щодо особи похилого віку. Відповідно до ст. 66 КК України суд вважає пом'якшуючою обставиною - стан здоров'я обвинуваченого. Суд вважав необхідним призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі, та звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком, що буде відповідати обставинам справи, особі обвинуваченого, та буде сприяти його виправленню. Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався, підстави для обрання - відсутні. Щодо цивільного позову потерпілого до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, суд вважав даний позов підлягає частковому задоволенню, а в частині стягнення матеріальної шкоди позов повністю обґрунтований, та підтверджений наданими квитанціями. В частині заподіяння моральної шкоди суд вважає суму 20000 грн. завищеною, необґрунтованою. Суд вважав необхідним стягнути з ОСОБА_5 в якості відшкодування завданої моральної шкоди - 5000 грн., що буде відповідати обставинам справи, дійсним моральним стражданням потерпілого, та відповідати принципу сатисфакції.

На вирок суду від 28.05.2014р. обвинуваченим ОСОБА_5 була подана апеляційна скарга. В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить вирок Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 28.05.2014р. скасувати та закрити відносно нього кримінальне провадження.

Колегія суддів апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи вважала, що апеляція обвинуваченого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначаються, крім іншого, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990р. "Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питання судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" з подальшими змінами, мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. В цій частині вироку визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочину, а після цього - докази, покладені судом в обґрунтування своїх висновків. Крім того, як передбачено п.п.16,17 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990р., суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо. З показань підсудного, потерпілого, свідка у вироку слід наводити лише ті, в яких йде мова про фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини.

Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано. Вказаних вимог кримінального процесуального законодавства суд першої інстанції не дотримався. Так, мотивуючи своє рішення про доведеність вини обвинуваченого за ч.1 ст.122 КК України, суд послався на пояснення потерпілого та свідків, однак лише навів нечітке та неконкретне формулювання їх пояснень, даних ними під час судового розгляду, фактично не зазначивши, які саме покази вони давали під час допиту.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважала, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого підлягають частковому задоволенню, а вирок суду від 28.05.2014р. - скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.07.2014р. - вирок Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 28.05.2014р. , яким ОСОБА_5 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України до 2 років позбавлення волі з випробувальним терміном на 1 рік - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.

Кримінальні справи про вчинення злочинів проти життя та здоров'я особи , що розглянуті в порядку Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року, в 2014 році провадженні Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу відсутні.

Узагальнення щодо справ та проваджень про вчинення злочинів проти життя та здоров'я особи за 2014 рік