Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

судової практики застосування Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України за період 2012-2014 років

На виконання доручення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду щодо проблемних питань, які виникають при застосуванні статті 99 Кодексу адміністративного судочинства, Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу було проаналізовано практику суду з цього питання в 2012 - 2014 роках.

Інформацію щодо надходження до Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу позовних заяв в порядку адміністративного судочинства та їх розгляду в 2012-2014 роках наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Рік	Перебувало на розгляді заяв	РОЗГЛЯНУТО ЗАЯВ					Залишок нерозглянутих заяв
Рік	Перебувало на розгляді заяв	*усього*	відкрито проваджен-ня	повернуто	залишено без розгляду	відмовлено у відкритті провадження	Залишок нерозглянутих заяв
2012	172	169	108	50	7	4	3
2013	68	64	51	8	4	1	4
2014	61	56	45	9	1	1	5

Дані судової статистики щодо результатів розгляду Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу адміністративних справ в 2012- 2014 роках наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Рік	Перебувало справ на розгляді	РОЗГЛЯНУТО СПРАВ					Залишок нерозглянутих справ
Рік	Перебувало справ на розгляді	*усього*	із прийняттям постанови	із закриттям провадження у справі	із залишенням справи без розгляду	передано в інші суди	Залишок нерозглянутих справ
2012	156	136	115	6	13	2	20
2013	73	63	50	2	10	1	10
2014	55	47	39	3	4	1	8

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Стаття 99 КАСУ поділяє строки звернення з адміністративним позовом на загальний і спеціальні. Загальний строк встановлено частиною другою статті 99, а спеціальні строки встановлені в частинах 3, 4, 5 статті 99, інших статтях КАСУ та в деяких інших законодавчих актах. Загальний строк застосовується в усіх випадках, коли законом не встановлені спеціальні строки звернення з адміністративним позовом.

Наслідком пропущення строку звернення з адміністративним позовом до суду, якщо суд не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, відповідно статті 100 КАСУ, є залишення позовної заяви без розгляду.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Протягом 2012 - 2014 років на стадії відкриття провадження у справі було залишено без розгляду 12 адміністративних позовних заяв. Всі - у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, згідно ст.100 КАСУ.

В шести позовних заявах оскаржувались постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Чотири позови стосувались стягнення надміру сплачених соціальних виплат, два - визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

На вимогу про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, статтею 298 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено спеціальний строк для звернення до суду - 10 днів з дня винесення постанови.

На вимоги по стягненню надміру сплачених соціальних виплат та визнанню дій суб`єкта владних повноважень протиправними розповсюджується загальний строк позовної давності - шість місяців, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При визначенні початку цього строку передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення (або повинна була дізнатися).

Перебіг строку звернення з адміністративним позовом починається з дня, наступного за днем, з яким пов'язано його початок (частина перша статті 103 КАСУ).

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина 6 статті 103 КАСУ).

При вирішенні питання щодо відкриття провадження за адміністративним позовом, суд встановлює дату, від якої обчислюється строк звернення до суду та дату закінчення строку на звернення до суду.

Наприклад, судом було залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДПС ДАІ м.Дніпродзержинська, ОСОБА_2 про визнання дій посадової особи протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, поданий після закінчення строку (справа № 213/1581/13-а провадження 2-а/213/48/13). Постанова, якою на позивача накладено штраф, винесена 10.04.2013 року. Копію постанови він отримав в той же день, тобто 10.04.2013 року.

Строк оскарження постанови про адміністративне правопорушення закінчився 20.04.2013 року. Суд, зважаючи на те, що 20.04.2013 року та наступний день – 21.04.2013 року були вихідними днями, визнав, що позивач мав можливість звернутися з позовною заявою до суду 22 квітня 2013 року. Втім, адміністративний позов до суду ОСОБА_1 надав тільки 23.04.2013 року.Клопотання про поновлення строку позивач не заявляв, доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом не зазначив та не надав. Тому суд вирішив залишити адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДПС ДАІ м.Дніпродзержинська, ОСОБА_2 про визнання дій посадової особи протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення без розгляду.

В КАС України відсутній перелік випадків, які можуть бути визнані поважними при вирішенні судом питання про поновлення строків. Суд в кожній конкретній справі сам визначає які причини пропуску строку можуть вважатися поважними, оцінює докази, надані на їх підтвердження.

Так, у справі № 416/5601/2012 (провадження 2-а/416/468/2012) за позовом ОСОБА_3 до інспектора дорожньо-патрульної служби відділу ДПС відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Кривого Рогу та автомобільно-технічної інспекції підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, позивачка пропустила строк звернення з позовом до суду. В позовній заяві вона зазначила, що строк звернення з позовом до суду нею пропущено з поважних причин, а саме - через хворобу, але ніяких доказів цього не зазначила та суду не надала, тому її позовна заява залишена без розгляду.

Тобто, суд визнав хворобу поважною причиною пропуску строку звернення до суду, але відмовив у поновленні строку, оскільки позивачка не надала доказів, які б підтверджували її хворобу.

Позивач ОСОБА_5, для підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС БДПС ВДАІ ОСОБА_6 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, надав суду довідку про перебування у лікарні. Проте, довідка підтверджувала факт перебування позивача у лікарні в період часу до вчинення даного правопорушення і до складання протоколу та оскаржуваної постанови, тому суд не прийняв її як підтвердження поважності причини пропуску строку на оскарження. (справа № 213/2028/13-а провадження 2-а/213/53/13).

У справі № 416/4584/2012 провадження 2-а/416/448/2012 за адміністра-тивним позовом ОСОБА_7 до УПСЗН виконавчого комітету Інгулецької районної в місті ради м.Кривий Ріг про визнання дій протиправними, зобов’язання нарахувати та сплачувати одноразову допомогу при народженні першої дитини та матеріальну допомогу на утримання дитини як одинокій матері, строк звернення до суду було пропущено, оскільки позивач разом з дитиною перебувала у республіці Словенії. В Словенії вона народила другу дитину, якій видано свідоцтво про народження республіки Словенія. Під час перебування за межами України їй було припинено виплату допомги при народженні на першу дитину. 16 квітня 2012 року позивач прибула в Україну та 23.04.2012 року звернулась до УПСЗН виконкому Інгулецької районної в місті ради із відповідними заявами про поновлення виплати одноразової допомоги при народженні дитини та про призначення допомоги як одинокій матері. Однак їй було відмовлено. Після отримання відповідей від відповідача, вона зверталась до прокуратури Інгулецького району. Оскільки виплати їй не були нараховані, вона вирішила звернутися до суду.

Враховуючи те, що позивач тривалий час перебувала за кордоном, після повернення в Україну відразу звернулась до відповідача із заявами про поновлення виплати одноразової допомоги при народженні дитини та про призначення допомоги як одинокій матері, тобто, вживала заходи щодо відновлення її прав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача негативних наслідків пропущення строку звернення до суду за захистом порушеного права та необхідності задоволення її прохання про поновлення строку звернення до суду.

В 2012 році 4 позовні заяви Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради про стягнення надміру виплачених соціальних виплат залишені судом без розгляду на стадії відкриття провадження у справі. В усіх позовах позивач посилався, як на поважні причини пропуску строку звернення до суду, на спроби стягнути кошти в досудовому порядку, а також на внесення змін до ст.99 КАСУ, якими було скорочено строк звернення з позовом до суду. (Необхідно зазначити, що в усіх випадках позивач пропустив строк звернення до суду на кілька років.) Втім, суд в усіх справах визнав причини пропуску строку звернення до суду "суб`єктивними".

Наприклад, у справі № 416/2398/2012 (провадження № 2-а/416/148/2012) позивач - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради м.Кривого Рогу просив поновити строк звернення з позовом до ОСОБА_8 про стягнення надміру виплаченої суми субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, посилаючись на те, що інформація щодо отриманням відповідачем додаткового доходу була отримана управлінням 09.11.2009 року. На той час строк для звернення до суду з адміністративним позовом складав 1 рік. 07.07.2010 року до ст.99 КАС України були внесені зміни, відповідно до яких, строк на звернення до суду став складати 6 місяців. Управління праці намагалося вжити заходів щодо повернення коштів відповідачем у добровільному порядку (підтвердженням цього факту є надіслання листів на адресу відповідача від 12.11.2009 року, 30.11.2009 року, 29.12.2009 року, 15.01.2010 року). Крім того, УПСЗН звернулось до прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу з проханням вирішити питання у судовому порядку про стягнення з відповідача надміру виплаченої субсидії, але прокуратура не звернулась до суду з відповідним позовом.

Позивач, посилаючись на зменшення в законодавчому порядку строку звернення до суду, а також на те, що ним вживались заходи для досудового врегулювання спору, просив визнати поважними причинити пропуску строку звернення до суду та поновити його.

Проте, суд не знайшов підстав для поновлення процесуального строку звернення до суду, оскільки обставини, на які посилався позивач, є суб’єктивними.

Вважаємо, що для формування більшої правової визначеності у цій сфері, існує необхідність включення до КАС України норми, яка б містила орієнтовний перелік таких поважних причин із вказівкою, що він не є вичерпним.

Протягом аналізуємого періоду 4 позовні заяви були залишені без розгляду, відповідно до ст.100 КАСУ, в ході судового розгляду, після відкриття провадження у справі.

В 2012 році судом були залишені без розгляду дві позовні заяви громадян про включення в списки виборців для голосування на виборах народних депутатів України, подані до суду після закінчення строку звернення до суду, встановленого ч.3 ст.173 КАС України, а саме - в день голосування.

Відповідно до ч.3 ст.173 КАСУ, позовну заяву може бути подано не пізніш як за два дні до дня голосування. Особливістю даного виду позовних вимог є те, що, відповідно до ч.5 ст.179 КАСУ, строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені статтями 172-177 цього Кодексу, не може бути поновлено. Позовні заяви, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.

При цьому, в обох справах суд відкривав провадження, в судовому засіданні вислухував думку сторін щодо задоволення позову, а потім залишав його без розгляду, відповідно до ст.100 КАСУ.

В одній справі суд поновив строк для звернення з позовом до суду, на стадії відкриття провадження.

В судовому засіданні суд за власною ініціативою залишив позов без розгляду, зазначивши, що при відкритті провадження у справі не врахував відсутність підстав для визнання причин пропуску позивачем строку звернення до суду поважними та передчасно, не наводячи мотивів, поновив позивачу строк звернення з позовом до суду. (Справа № 416/138/2012 провадження 2-а/416/57/2012 за позовом УПСЗН виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу до ОСОБА_9 про поновлення пропущеного строку, стягнення безпідставно отриманої державної соціальної допомоги на дитину одинокій матері).

Посилання позивача на поважність причин пропуску строку у зв’язку з намаганням вирішити спірне питання добровільним шляхом, суд не визнав обґрунтованим. Так, хоч позивач і надав суду листи про повідомлення відповідача про необхідність повернення переплачених коштів, але жодного доказу, що ці повідомлення отримані відповідачем суду не надано. Також не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду посилання позивача на неможливість передбачення змін в законодавстві, якими зменшено строк звернення до суду з річного до шестимісячного терміну, оскільки зміни в законодавстві публікуються в офіційних виданнях та широко висвітлюються в засобах масової інформації. Позивач же звернувся до суду з позовом майже через два роки після того, як дізнався про порушення своїх прав.

В одній справі суд залишив позовну заяву без розгляду в попередньому судовому засіданні за заявою представника відповідача.

У справі № 416/4756/2012 (провадження 2-а/416/452/2012) за позовом ОСОБА_10 до УПСЗН виконкому Інгулецької районної у місті ради про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати грошової допомоги одинокій матері, зобов’язання поновити виплату одинокій матері та сплатити недоотриману грошову допомогу, представник відповідача надав суду заяву про застосування ст.100 КАСУ до позовних вимог ОСОБА_10, оскільки нею пропущено строк звернення до суду: виплата допомоги позивачу, як одинокій матері, була припинена з 01.09.2011 року, у зв`язку з винесенням Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу рішення про визнання ОСОБА_11 батьком дитини позивачки ОСОБА_10 та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а позов позивач подала до суду 20.09.2012 року.

Позивачка в судовому засіданні заявила про задоволення позовних вимог в межах 6-місячного строку. Суд залишив позовну заяву ОСОБА_10 без розгляду, відповідно до ст.100 КАСУ.

В даному випадку предметом позовних вимог ОСОБА_10 були державні виплати - періодичні платежі, право на отримання яких продовжує існувати до моменту їх припинення згідно із законом. Адже, у разі задоволення позовних вимог, позивачка отримувала б щомісячну допомогу на дитину, як одинока мати, до моменту настання однієї з підстав для припинення виплат. Тобто,право на судовий захист в порядку адміністративного судочинства щодо позовних вимог про поновлення виплат допомоги на дитину не вичерпується певною датою, а носить триваючий характер.

Втім, позиція Інгулецького районного суду про залишення позовної заяви ОСОБА_10 без розгляду, як такої, що подана після пропуску строку на звернення до суду, була підтримана судом апеляційної інстанції: ухвала суду залишена апеляційним судом без змін.

Іноді суд не може правильно визначитись із застосуванням ст.99 КАСУ зважаючи на складність предмету позовних вимог.

Так, у справі № 213/4229/13-а (провадження № 2-а/213/39/14) ОСОБА_12 подав 22.10.2013 року до суду позовну заяву до УПФУ в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу про визнання протиправними рішення і дії відповідача у частині розпорядження 132884 від 05.06.2012 та зобов`язання відповідача застосувати для обчислення позивачу пенсії розрахунок 1 вказаного розпорядження без урахування даних періоду з 01.04.2004 по 01.12.2009 р.

Суд залишив позовну заяву без розгляду, відповідно до ст.100 КАСУ, мотивуючи тим, що спірний розрахунок було проведено 05.06.2012 року і з вказаного часу пройшло більше 6 місяців.

Ухвала Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу була оскаржена позивачем і суд апеляційної інстанції її скасував, оскільки дані правовідносини носять триваючий і постійний характер, так як позивач є пенсіонером, якому здійснюється нарахування та виплата пенсії за програмою, з якою він не погоджується, тому застосування ст.99 КАСУ до даних позовних вимог є помилковим.

Практика Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу свідчить, що у справах за позовами, що стосуються виплат, які носять триваючий характер, суд застосовував положення ст.99 КАС України на вимоги позивачів за період, що виходить за межі строку звернення до суду, і залишав їх без розгляду, та відкривав провадження у справі щодо розгляду позовних вимог, поданих в межах строку звернення до суду.

Наприклад, у справі № 2-а-5491/11 (провадження 2-а/416/52/2012) за адміністративним позовом ОСОБА_13 до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов’язання перерахувати і виплатити підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який надійшов до суду 10.12.2011 року, вимоги позивача стосувались визнання протиправними дій відповідача у період з 01.01.2008 року. Позивач просила поновити їй строк звернення до суду, посилаючись на те, що про порушення своїх прав вона дізналася тільки після висвітлення у пресі питання виплати підвищення до пенсії дітям війни у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року. Сама позивач підвищення до пенсії, як дитині війни, почала отримувати з 01.01.2008 року. У зв`язку з чим суд дійшов висновку, що з цього часу вона мала можливість перевірити правильність нарахування, але за захистом своїх прав не зверталася. Тому суд, ухвалою від 03.02.2012 року відмовив ОСОБА_13 в поновленні пропущеного строку для звернення до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в частині за період з 01.01.2008 року по 09.06.2011 року. Позовні вимоги за цей період залишив без розгляду. Іншою ухвалою від 03.02.2012 року відкрив скорочене провадження у справі за позовом ОСОБА_13 за період з 10.06.2011 року.

В цілому, практика суду щодо застосування ст.99 КАСУ є правильною: з 16 ухвал про залишення позовних заяв без розгляду, відповідно до ст.100 КАСУ, оскаржено в апеляційному порядку було 6 ухвал, 1 - скасована, по 1 - закрито апеляційне провадження, 4 - залишено без змін.

Виконавець: Козаченко О.В.

Узагальнення щодо практики застосування статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України за період 2012-2014 років