Історія Інгулецького району Кривого Рогу

Інгулецький район Кривого Рогу

   Історія Інгулецького району розпочинається 30 грудня 1962 року, коли Указом Президії Верховної Ради УРСР, за рахунок виділення частини Дзержинського району, підпорядкування міста Інгулець ( до 2002 року м. Інгулець входило до складу району) та селища Зелене Широківського району, було створено четвертий у місті Кривому Розі промисловий район. Площа району складає 105 кв. км, загальна протяжність 57 км. 

Інгулецький район є південними воротами Криворіжжя. Район має добре розвинуту й взаємоповязану структуру промислового, культурного, громадського життя.

   На його території мешкає близько 60 тисяч жителів. Діють 50 підприємств промисловості та будівництва, житлово-комунального господарства і харчової промисловості, на яких працюють більш ніж 30 тисяч чоловік. 

   Основною потужною силою промисловості і будівництва району є ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», Гірничо-збагачувальний комплекс ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ВАТ «Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром", ЗАТ «Криворіжаглобуд». Ці підприємства слава трудового Кривбасу, що тісно поєднуються з живописними краєвидами берегів Інгульця, легендарної річки нашого міста.

   Сьогодні Інгулецький район лідер в галузі гірничо - збагачувальної промисловості, впровадженню нових технологій та розробок. 

   Імідж району підтримують біля 400 обєктів малого бізнесу, які щороку створюють нові сучасні фасади закладів торгівлі та сфери обслуговування.
 
   Мережа освітніх закладів складається з:
- 12 загальноосвітніх шкіл і 3 школи-інтернати, в яких навчаються близько 6400 учнів;
- 16 дошкільних закладів відвідують більше 2 тисяч малюків;
- 2 вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, де отримують робітничі професії біля 2500 студентів;
- одне професійно технічне училище № 44, де навчається близько 500 учнів.
 
    В районі одна з кращих спортивних баз: 2 дитячо-юнацьких спортивні школи, 2 палаци спорту, 2 стадіони, 3 плавальних басейни, 6 футбольних полів, 48 спортивних майданчиків, Центр туризму, краєзнавства та екскурсій.
     
   На території району знаходяться 2 палаци культури, 2 музичні школи, 2 центри дитячої та юнацької творчості, 5 бібліотек.

   Район має свої традиції, це проведення щорічних фестивалів «Душі криниця», «Грай гармонь», «Срібне джерельце» - який має статус обласного фестивалю, військово-спортивна гра «Інгульчани». Та особлива добра традиція району, це святкування Дня Перемоги. 9 травня першими в Україні на світанку о 04.00 годині, тисячи інгульчан урочистою ходою йдуть до пам'ятника загиблим воїнам, щоб вшанувати пам'ять героїв, загиблих в роки Великої Вітчизняної війни. 
     
   Інгулецький район розвивається, стає зручним та комфортним у всіх сферах діяльності. Будуються нові мікрорайони, стають привабливими вулиці та сквери, набувають сучасного вигляду. Ми любимо свій чудовий район, пишаємося його досягненнями, працюємо в імя його процвітання та добробуту.

    Подальшого розвитку набув район у нових економічних умовах незалежної держави. Значні переміни дали потужний імпульс ринковим процесам. Дзержинський район став піонером у народженні та розвитку малого і середнього підприємництва міста, привабливим для інвестиційного клімату. Значні, позитивні зміни відбулися і в інших сферах життєдіяльності. 
Ми пишаємось, що в нашому районі зосереджено високий інтелектуальний потенціал з чотирма провідними вищими навчальними закладами. Дзержинський район по праву є культурним центром міста, місцем відпочинку його мешканців, і зокрема молоді.

    Але особливою гордістю і окрасою району були і є працьовиті, мужні, горді, віддані йому люди. Серед них металурги і коксохіміки, газовики і зв'язківці, медики і освітяни, працівники культури, спорту, бізнесу.

    Район, як і раніше залишається місцем народження, зростання і самовизначення тисяч людей, багато з яких відомі не тільки в Україні, а й далеко за її межами.